Травнева Словаччина – розповідь Богдана Коваленко

День 1.

Отже, 3 година ранку першого ходового дня застала мене в Попраді. Закинувшися мівінкою та згрібши манатки подався до вокзалу, аби зранку в Татранській Ломниці воз’єднати нашу спортивну групу Коваленко-Данченко. Ще приєдналася до нас не менш спортивна група Маша+Артем. Підйом-підйом-сеанс зв’язку-підповз-підповз-Скальнате Плесо-дошкріб-дошкріб-спусковий кулуар на Гунцовський Штіт.

Всі вже побігли на 2А на Гунцовський, ми ж наздоганяємо. Хвилин за 40 вийшли на перемичку, де й зустріли  Ромчика, Васю, Андрюху та Дена, які щойно спустилися з вершини на перемичку. Ще півтори мотузки одночасного руху зі страховкою через рельєф – і ми також на вершині, а далі вниз – до чаю, їжі і бівуаку.

 

Я та моя чарівна напарниця Ніна

 

Унизу вечоріє, неспішно згрібаючи шмотки, з почуттям приємної задовбаності, готуємось відзначати свято акліматизації, а також Пасху. І, як то часто буває, облам прийшов несподівано:  повернулися наші чуваки з Глобусу, які почали cпускатися півгодини тому, з новинами від їхніх зборів: у Маші та Артема, що йшли з того ж кулуару, але на Кежмарський Штіт, внаслідок руйнування станції, перебилася мотузка та дещо травмувався Артем (на щастя, нічого серйозного). Тож свято відкладається, ідем на спаси: загін Грабець-я-Зайцев – на перехоплення постраждалих, загін Вася-Рома-Ден-Андрюха-Стас – зустрічати нас на перемичку з чаєм та перилами на 3 мотузки, Ніна дбайливо споряджає усім необхідним у нашій нелегкій справі. Знову кулуар, роздовбана каша під ногами – видряпалися на перемичку. Далі, по гребеню пройшли мотузки зо дві й зустріли Машу з Артемом, надали першу медичну, спустилися до перемички, де двома загонами, на волокушах, спустили Артема кулуаром. Далі, вони – вниз до цивілізації, ми – їсти та спати, бо ж назавтра сходження.

До речі, з приводу спасів, корисно ще зазначити, що зареєструватися в рятувальників можна не лише в Старому Смоковці, але і будь-якому центрі інформації. Ми це робили в центрі на станції ”Татранська Ломниця”, працюють вони ніби то щодня з 9-00 до 16-00.

День 2.

Спочатку думали впасти на хвіст хлопцям на Видлову Вежу, на 3А, але Оксана порадила йти на Ломницький по 3А, щоб не приймати каміння. Вирішено. Отже, ранній підйом, годині о 5-й, закидаємося субліматами та й ідемо у напрямку Цмітера. Ніна тропить легко і невимушено, а я зайнятий – несу нашого спільного наплечника, хлопці вийшли пізніше, наздоганяють. З сідловини настав час розділятися і ми продовжуємо шлях удвох по туманному сніговому кулуару вздовж ”Акулячого плавника” на Ломницький. Десь через годину вийшли на перехрестя кулуарів. В тумані не ясно, чи то ”плавник” закінчився і треба звертати праворуч в кулуар, чи то він продовжується, чужих слідів не видно. Звертаємо праворуч. Долізли до якогось невеличкого гребінця (виявилося, що то й був кінець ”плавника”), 10 метрів хребтом не зв’язувалися, потім ще 10 метрів одночасного руху, потім поперемінна страховка, потім підлаз метрів 6 з ШТО на якорі та закладці (типу ключ) і 4 мотузки поперемінної страховки хребтом. Так дісталися баранячих лобів, що були достатньо вкриті снігом, щоб просто тропити ними до самого генделя на вершині. ІМХО, в цей час, класичний маршрут 3А на Ломницький, без заходу на ”плавник”, виглядає дещо спрощеним, навіть зв’язуватися ніде не потрібно, все у снігу.

Нагорі якесь весілля справлялось, нас привітали (може подумали, що ми – артисти костюмованого шоу), але оскільки нам нічого не перепало, пообідали та й зісковзнули  по віа фераті вниз. Зовсім вниз, Ніна – в Феліцію, я – до хати Замковського, де мене зустрів пан Мартін в знеструмленій хаті, проте з гарячим душем.

День 3. Нагул, прогулююся по Малій Студеній Долині, зустрічаю караван словацьких шерпів з пивом та металопластиковими вікнами за спинами. З Ніною в нас призначена зустріч в Скальнатій Долині під маршрутом увечері, тож йду на підхід, надвечір погода огидна, полягали спати з гидким мокрим снігом. Завтрашній план – 4А на Кежмарський по Рампі.

Шерпа з пивом у Малій Студеній Долині

Студений Поток

День 4. Погода відмінна, проте чухалися години до 9. Отже, максимум, що можна було зробити – розвідати перших кілька мотузок та завісити одну на завтра. Що і зробили. Ночували в хаті Замковського.

 

День 5. Як завжди, ранній старт о 3-й, улюблені сублімати, і на підхід.  Зігрівшись улюбленою національною забавою – жумарингу на нескінченній динаміці, полізли до нашої Рампи. Дві нескладні мотузки лазіння і можемо насолоджуватися пейзажами: ліворуч – лавини з Ломницького сходять, праворуч – наш маршрут по жолобу, засипаному снігом, згори – град, знизу – мокро. Згодом, жолобом почитає йти потік граду. Перечекавши декілька хвиль граду та спостерігаючи за жолобом, дійшли до такої стратегії: в період градопаузи, коли потік граду в жолобі припиняється, перший швидко підіймається, у випадку поновлення граду, він ховається в укриттях зліва і укріплюється точкою. Нагорі стоїть стара спускова петля на відколі, там будується станція і другий йде уже складнішим, але безпечнішим лівим обходом, зриваючись та жумарячи за необхідності. Зараз була моя черга йти першим, тож поїхали… До станції дісталися, все за  планом. Далі знову йду якимось галімим сніжником, що в деяких місцях прикриває баранячі лоби, в інших прикриває потічок, а десь – обледенілий панцир. Дістаюсь до скель, де починається підлаз з ШТО, бо зачепи покриті снігом та льодом. Ще одна мотузка вгору не дуже комфортного лазіння під градом. І от на сеансі зв’язку Оксана каже, що будуть дюльферяти, бо встигнути по світлому без шансів. А що ми, лохи, тут стирчати, коли навіть Оксана дюльферяє? Теж почали спускатися. На спуску я ще пару метрів політав у жолобі, послизнувшись на лобах, але спрацювала Ніна на станції, тож примотузився м’яко, навіть без забоїв на синців. Тільки мокро було дуже (від розтопленого граду).

Внизу нас підбадьорювали Саша та Оксана, тож ми скидаючи зайві гаки та якорі, здюльферяли та й дісталися станції канатки годині о дев’ятій, де пообідали і переночували. Завтра – день відпочинку.

друга мотузка Кежмарського 4А на фоні ніг

жолоб – найлегший шлях нагору

Відео: потоки граду

День 6. Нагул та релаксація в хаті Замковського, Ніна зганяла вниз за нашою їжею та балоном. Сухо, тепло, життя налагоджується, вирішуємо завтра йти на Баранячі Роги за маршрутом Олевсона 3Б (нас попереджують, що буде 3Б* через мікст).

 

День 7. Старт о 3-й разом з субліматами. Півтори години підіймаємося до Терихо Хати в Малу Студену Долину. Потім ще хвилин з 40 до старту маршруту, слідів під маршрутом не помічаємо.

Вирішили, що першим лізу я. Перші два метри йду в ботах, виявляється занадто слизько, станція, вдягаємо кішки, знову лізу угору. Ще через 2 метри розумію, що таки мікст, непогано б і льодоруб. Дві мотузки хвилюючого міксту угору, не надто швидко виходило. Уже закрадається думка ”а може ну його”. Але тут несподівано з’являються нормальні скелі сухі та з зачіпками, складності десь 5а. Просто кайф, лізеш собі і радієш життю, не потрібно роздовбувати льодяну плівку, висіти на льодорубі і розгрібати сніг з пасивів. І так ми собі лізли, аж поки не закінчився маршрут за описом. А далі щось незрозуміле – вершини ще не видно, зліва – жесть (як тоді здалося), праворуч – поличка під траверс. Вирішуємо йти туди, тим більше, що там Роги йдуть на спуск. Через дві мотузки якогось шаленого драйтулінгу (як тоді здавалося) виходимо під ”стіл” – карниз під вершиною. Згадую, що там якісь п’ятірки проходять, а вже і вечір вечоріє…Вниз дюльферяти – гарантовано до пізнього ранку, ночувати – як варіант, але не хочеться (варто зазначити, що погода таки стояла хороша, хоча майже весь день був мінус і нічого не тануло, було сухо і навіть не сильно вітряно). Вирішуємо обходити карниз зліва, хоча там якесь лазіння не дуже заохочувальне. Підгріблися до якогось каміну, в якому під руки майже нічого, окрім двох вертикальних щілин, що місцями заледеніли. Що залишається робити, тільки ШТОшити. Наклав закладок трохи, в ліву руку кам №3, в праву руку кам №4 і якось пройшли 6-8метрів того стрему. Далі, нарешті, поличка, станція і видно якийсь сніжничок, закрадається думка, що то або наше місце ночівлі або початок снігової шапки і щастя. Приймаю Ніну, і йду далі, відкладаючи за собою купу якорів та закладух, бо ж на тому фірні вже нічим не підстрахуєшся. І так, о радість, цей сніжник – таки початок шапки, ночувати будемо по любому в теплі, хоча, можливо, і завтра. О 21-й вийшли на спускові сліди, повтикали на вогні нічного Попраду та пішли собі вниз. Пообідали, як завжди, не рано, десь о 22-й, біля Терихо Хати. Ночували в Замковського, відбій о 1-й годині ранку дня 8-го.

Підхід на Бараніє Роги

Вихід з мікстової щілини десь по центру зображення

День 8. Планували раніше йти на Ломницький за новим маршрутом 2А, але оскільки в цей день тільки спустилися, то й вирішили не випробовувати долю. Після сніданку ломанули в Старий Смоковець, звідки я поїхав до Попраду, а моя чарівна напарниця – до Старої Лесни.

водоспад на Студеному Потоку унизу

День 9. Потім було орієнтування по вечірньому Попраду, вивчення словацької мови з випадковими зустрічними її носіями, зміна розкладу руху поїздів, спізнення на автобус, випробовування сили волі та духу на кордоні, спізнення на поїзд, драматичне випередження його на автобусі, воз’єднання з Ніною, Вертикаллю та Глобусом і звісно ж, філософські бесіди навколо туризму, альпінізму, марафонів та сплавів.

От і все.

А ще хочу висловити окрему подяку:
Моїй прекрасній напарниці Ніні – за стійкість та мужність у всіх фізичних та психологічних тяготах блукання мікстовою жестю, за кілометри сніжних сходинок і чудовій надійній страховці, а також за комфортну психологічну атмосферу за весь час перебування.
Оксані та Саші – за нескінченний ентузіазм у координації спортивних груп, підбадьорювання, безцінних порадах та непомітного відслідковування, щоб ми там не повбивалися.
Моїм команді з Глобусу, що теж була на зборах – за підняття настрою та бойового духу, потоки коментарів з приводу усього та без приводу.
Ромі – за пальник.
Артему – за спаси.
Андрію – за коньяк.

Богдан Коваленко

0 Comments

Leave a reply

CONTACT US

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Sending

©2024  ФЕДЕРАЦИЯ АЛЬПИНИЗМА И СКАЛОЛАЗАНИЯ ГОРОДА КИЕВА

Log in with your credentials

Forgot your details?